Про проект:

Ми учні 4-А класу Піщанської гімназії Кременчуцького району, Полтавської області приймаємо участь у проекті "Ластівка весну починає, осінь накликає". Ми розробили цей блог для того, щоб всі люди, яких цікавить інформація про ластівок змогли користуватися нашими знахідками. У цьому блозі ви зможете знайти інформацію, яка вас цікавить про цих неповторних пташок. Тут ви зможете знайти цікавинки, народні прикмети, вірші, притчі про цю пташку.

Хто ж такі ластівки?

Ластівка (Hirundo) — рід птахів родини ластівкових (Hirundinidae). Найпоширеніший вид — сільська ластівка (Hirundo rustica). Це один з найсимпатичніших перелітних птахів. Вона має довгий роздвоєний хвіст з глибоким вирізом, тонкі крила. У повітрі ця пташка здійснює запаморочливі акробатичні трюки. Ластівка має яскраве оперення — на спині блискуче пір'я, а черевце — біле. Ластівку легко впізнати по яскравому, блискучому, синьо-сталевому оперенню з фіолетовим відливом і характерній формі хвоста з глибоким розрізом і довгим хвостовим пір'ям з боків. Влітку, заглянувши під дах хліва, майже завжди можна побачити приліплене до стелі характерне, схоже на чашу гніздо цієї пташки. Восени можна спостерігати за ластівками, що збираються у великі зграї перед відльотом на місця зимування.

Ластівка харчується літаючими комахами. Це різні види мух: дзюрчалки, кімнатні мухи, а також комарі і метелики. Під час холодної і дошової погоди ластівки знаходять мало корму, тому, щоб насититися, їм потрібно більше часу. Відоме явище, коли в погану погоду ластівки літають низько над водою — це викликано тим, що птахи в цей час ловлять комах, які живуть біля поверхні води і активізуються при поганій погоді. За іншою версією, вологе повітря обтяжує крила комах, і ті змушені літати нижче. У разі нестачі корму ластівка поповнює свій раціон гусеницями і павуками. Ластівка, що годує пташенят, приносить у гніздо безліч комах, яких утримує в стравоході. Одна батьківська пара протягом дня повинна принести у гніздо, де їх чекають 5 голодних пташенят, приблизно 400 таких порцій.

Ластівка є перелітним птахом, тому восени вона залишає місця гніздувань і відлітає на південь. У помірному кліматі взимку цей птах не знайшов би достатньої кількості літаючих комах — свого основного корму. Ластівка линяє після повернення з місць зимування. Цим вона відрізняється від більшості інших перелітних птахів, линька в яких вибувається відразу ж після гніздування. Перед осінніми перельотами сільські ластівки об'єднуються у великі зграї, які можуть нараховувати декілька сотень, а іноді й тисяч птахів. Трапляється, що інколи птахи змушені ночувати прямо в заростях очерету або на проводах ліній електропередач.

Народні прикмети:

Одним з найшановніших, так би мовити, в Україні птахів є ластівка. Це — Божа пташка (Київський повіт), створена вона Богом із землі (Ушицький та Латинський повіти). Благословив її Господь за те, що, коли розпинали Христа, ластівки крали цвяшки (Проскурівський повіт). Якщо ластівка в'є під чиєюсь стріхою гніздо, то це передвіщає щастя тій родині (Старобільський та Літинський повіти). Розоряти гніздо ластівки або драть їхні яєчка — гріх: все обличчя у винних всіється веснянками, подібно до цяток на ластів'ячих яєчках (Літинський, Київський та Старобільський повіти). Більше того, ластівка, щоб відомстити, попсує корову, для чого пролетить під коровою тричі — молоко почервоніє і його стане так мало, що навіть теля пропаде з голоду (Старобільський та Новомос-ковський повіти). Хто розорить гніздо ластівки і вб'є її пташенят, у того вона спалить хату, принісши з поля вогню (Харківський і Старобільський повіти). Щоб вивести з обличчя ластів'яче ряботиння (веснянки), потрібно, як уперше на весні побачиш ластівку, вмитися молоком і втертися тим рушником, в якому носили святити паску, — не тільки зійде ластів'яче ряботиння, а й станеш білолицим (Старобільський повіт). Або коли уперше побачиш навесні ластівку, треба тричі сказати: «Ластівко! Ластівко! На тобі веснянки, дай мені білянки!» (Подільська губернія). Декотрі, побачивши вперше навесні ластівку, беруть з-під правої ноги землі й помічають, якого кольору трапиться в ній вовна: такої масті й скотину треба тримати (Старобільський повіт). Якщо ластівки раптово відлітають з якої-небудь місцевості, то там слід неодмінно чекати мору на людей (Літинський повіт).

Якщо ластівка «напаскудить» комусь на голову, то голова в такого чоловіка вкриється шолудями (Літинський і Канівський повіти). Восени (в Латинському повіті 26 вересня за старим стилем) ластівки не відлітають на теплі води, у вирій, а зчеплюються лапками одна за одну, утворюючи довгу вервечку, і, за якусь провину, замерзають на цілу зиму у воді. А напровесні, коли скресне крига і зігріється вода, вони оживають і літають потім аж до Здвиження. Не раз, буцімто, витягали взимку неводами цілі в'язки зчеплених одна з одною мерзлих ластівок (Київський, Таращанський та деякі інші повіти).

Природне бажання пояснити деякі особливості зовнішнього вигляду ластівки та її суто ідеальну сімейність породило особливу досить зворушливу легенду про походження ластівок з палко закоханих одне в одного чоловіка й жінки (Олександрівський повіт). Жили собі, кажуть, чоловік і жінка. Чоловік одного разу щось різав і забруднив руки кров'ю, а жінка в цей час підійшла й так в'ється круг нього. Чоловік узяв її за підборіддя й лагідно промовив: «Ластівко ти моя!» — і при цьому поцілував. Тієї ж миті вони спурхнули й полетіли ластівками. Оце через те в ластівки й видно під горличком червоненьку плямочку. Не меншою повагою і любов'ю користується ластівка і в інших народів. У Чехії та Німеччині вона зветься «пташкою Божої матері»: вважають доброю ознакою, якщо ластівка влетить у вікно. Розорити гніздо ластівки чи вбити її — тяжкий гріх (Німеччина та Італія). І як кара за це, в корів тієї людини, що розорила гніздо, молоко обертається на кров або ж зовсім пропадає (Угорщина і Німеччина). Давні письменники свідчать, що навіть хижі птахи вважають ластівку священною. В Арріана ластівка попереджає Олександра Македонського про небезпеку.

Факти

• Лише недавно, завдяки кільцюванню птахів, було підтверджено, що ластівки, які проводять літо в Центральній Європі, відлітають на зимування до Південної Африки;
• Під час перебування на місцях зимування (в Африці) ластівки харчуються не тільки літаючими комахами, але й мурашками;
• Пісня ластівки складається з щебетання і переливчастих тонів, а закінчується свистом, що нагадує звук годинника, який заводять. Ластівка сільська співає у польоті і під час відпочинку, сидячи на дахах і телефонних кабелях;
• Вважається, що відома приказка „одна ластівка весни не робить“ з'явилася ще в Стародавній Греції;
• Результати перегонів колісниць у Стародавньому Римі оголошувалися у Вольтеррі, що знаходиться на відстані 200 км від Риму, у такий спосіб: до ніг ластівки прив'язували кольори переможця і відпускали її.

Вірші

Антоніна Грицаюк

ЛАСТІВКА

Лиш сонце пригріло весняне з гори, Водою побігли весняні сніги, Земля пробудилась від зимнього сну, Я зустрічаю радо весну. Ластівка гордо під моєю стріхою, Гніздечко майструє з потіхою, Маленька пташина, а така завзята, Ніколи немає для неї свята. Лиш на хвилинку, коли спочиває, Свою ластів’їну пісню співає, Та пісня лунає по всьому дворі, Радість у мене тоді на душі. Швидко дні у клопотах минають, Вже ластів’ята з гнізда виглядають, Крильця швидко в малечі міцніють, Долетіти до сонця тихесенько мріють. Несміло з гнізда перший раз вилітають, Поряд їх мама вони добре знають, Ластівка з любов`ю їх доглядає, Вона лиш добра своїм дітям бажає. Весна промайнула і літо пройшло. Пожовтіле листя заглядає в вікно, Дружна сімейка в дорогу рушає, З сумом в вікно моє поглядає. Сіли на шнурку всі біля хати, На прощання пісню стали співати, Та пісня за душу з сумом бере, Що переліт той для них принесе. Знов з нетерпінням я весну чекаю, Ластівка прилетить я цього бажаю. Буде весь час знов клопотати, Пісню свою ластів’їну співати.

Ластівки. Наталя Забіла

Пригріва весняне сонце. В рівчаках біжать струмки.

Метушаться за віконцем клопітливі ластівки.

Вже останній сніг розтанув. Тепло. Весело. Весна!..

Яся встане вранці-рано та відразу — до вікна:

— Чом це, мамо, пташенята до вікна летять щомить?

Це вони до мене в хату, мабуть, хочуть залетіть?

Відчини віконце, мамо, хай вони сюди летять!

Я дивитимусь, руками я не буду їх займать!

Підлетіли. Відлетіли. Тільки крильця — блим та блим!

— Це вони будують вміло для своїм маляток дім.

Все працюють безупинно, не марнують, бачиш, час.

Грудочки м’якої глини в дзьобах носять раз у раз.

Скоро буде тут гніздечко, добре зліплене з землі.

В нім лежатимуть яєчка у м’якесенькім кублі.

Потім будуть пташенята, ненажери — просто страх!

Цілий день їм батько й мати все носитимуть комах.

Підростуть в маляток крила, мати їх навчить літать, —

так, як мама Ясю вчила в книжці літери читать.

А тоді настане осінь. Стане зразу холодніш.

Вранці ляжуть білі роси на травичку, на спориш...

— Взимку ж, мамо, пташенятам буде холодно в гнізді!

Правда, ти до мене в хату всіх їх пустиш отоді?

— В теплий край тоді, далеко полетять усі пташки:

журавлі, качки, лелеки і маленькі ластівки.

А як буде знов надворі тепло, весело, весна —

прилетять пташки з-за моря знов до нашого вікна!

Тестування

Підготували:
учні 4 класу
Мельник Ірина,
Марчук Максим,
Несвіт Ольга.

Використані джерела:

1. Цикл «ЯСОЧЧИНА КНИЖКА» http://www.oosha.narod.ru/knigi-ukr/yass_kniga.html

2. http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9B%D0%B0%D1%81%D1%82%D1%96%D0%B2%D0%BA%D0%B0

3. http://www.kolyadka.h1.ru/Ptasch.html

4. https://nbu4kids.wordpress.com/2012/05/18/%D1%86%D1%96%D0%BA%D0%B0%D0%B2%D0%B8%D0%BD%D0%BA%D0%B8-%D0%BF%D1%80%D0%BE-%D0%BB%D0%B0%D1%81%D1%82%D1%96%D0%B2%D0%BA%D1%83/